Чи можна визначити наявність травматичного досвіду у людини після першого спілкування?
Коли лікар або лікарка спілкується з пацієнтом чи пацієнткою, що пережили сильну психічну травму, він чи вона можуть відмічати страх, дезорієнтацію, зниження настрою, підвищену тривогу, почуття провини, відчай, злість, зневіру, розчарування. Вже під час першого звернення лікарі можуть спостерігати ці стани. У людини, що отримала травму, можна помітити характерні зовнішні ознаки. Тому необхідно звертати увагу на поставу, ходу, поведінку, емоції, мову, зовнішній вигляд. Уважно ставтесь до проявів, але феноменологічно, тобто з увагою до контексту. Втім також важливо зрозуміти, чи не спровоковано це певними захворюваннями або ж фізіологічними особливостями людини.
Чи може пацієнт або пацієнтка пережити на прийомі ті ж самі почуття, що й під час травматичної події?
Так, це називається ретравматизація, тобто повернення людини в травматичний стан, яке може відбутися через певні тригери. Тригер — це подразник, який запускає травматичні спогади. Тригером може бути слово, образ, запах, доторк, звук. Тригери можуть бути індивідуальними й різнитися залежно від досвіду. Звісно, лікар не може знати весь попередній досвід людини й передбачити все, щоб не спровокувати ревтравматизацію. Проте краще будувати взаємодію так, щоб уникати ситуацій, які є потенційно тригерними.
Більше інформації про роботу з пацієнтами після перенесених травм війни ви можете знайти в онлайн-курсі "Комунікація з людьми, які зазнали травми внаслідок війни", який доступний за посиланням: https://academy.nszu.gov.ua/course/view.php?id=216.
