Вікторія Сосницька, сімейний лікар "Медичного центру Сім'я", розповідає про туберкульоз
Доброго дня, сьогодні хотіла б нагадати про одне інфекційне захворювання, яке в останні роки трошки відійшло на задній план, проте залишається доволі актуальним, а саме – про туберкульоз.
Туберкульоз – це інфекційне захворювання, яке передається повітряно-краплинним шляхом, викликане мікробактеріями туберкульозу, які ще називають туберкульозною палочкою, або палочкою Коха.
Дане захворювання є попереджуваним та виліковним. Тому дуже важливо є проведення щеплення від туберкульозу, яке проводиться ще у пологовому будинку в перші дні після народження дитини. А при відсутності вакцини, або наявності проблем зі здоровяʼм у дитини може проводитися в перші два місяці після народження. Якщо з будь-яких причин це було не зроблено у перші два місяці, то надалі проводиться з попереднім проведенням реакції манту, а після її негативного результату робимо саме щеплення.
Для раннього виявлення туберкульозу проводять систематичні скринінги: проводять скринінгові анкетування, туберкулінодіагностику, ренгенографію грудної клітки, або флюрографію.
Існує два види туберкульозу: легеневий туберкульоз, який вражає легені та позалегеневий туберкульоз, який вражає інші органи та системи – найчастіше це кістки, суглоби, сечо-статева система, лімфатичні вузли, плевра, травна система.
Найбільш частим є легеневий туберкульоз, який можемо запідозрити, якщо людина має такі симптоми як кашель, який триває більше двох тижнів; підвищена температура тіла, яка триває досить довгий період. Тут має значення навіть незначне підвищення температури – 37-37,2 °С, підвищена пітливість (особливо в нічні години), загальна слабкість, втома, кровохаркання, втрата маси тіла без якихось причин.
Існують три основні групи ризику захворювання на туберкульоз – це епідеміологічні, соціальні та медико-біологічні.
До епідеміологічних належать всі пацієнти, які мають безпосередній контакт з хворою на туберкульоз людиною.
До соціальної відносяться особи, які перебувають за межею бідності, особи без визначеного місця проживання (в тому числі внутрішньо переміщені особи), затримані та заарештовані особи, особи, які живуть у притулках, та військовослужбовці.
До медико-біологічної групи ризику відносяться особи, які проживають із ВІЛ-інфікованими людьми, медичні працівники, пацієнти із залишковими фіброзними змінами, які попередньо не отримували протитуберкульозне лікування, діти та дорослі, які мають захворювання, що призводять до пригнічення імунітету; пацієнти, які попередньо лікувалися від туберкульозу; також люди з низькою масою тіла – індекс маси тіла яких становить менше 18; особи з хронічними обструктивними захворюваннями легень; бронхіальною астмою; з частими пневмоніями; з частими рецидивуючими інфекціями сечовивідних шляхів; з нирковою недостатністю; вагітні жінки; також пацієнтки в післяпологовому періоді – перші три місяці; пацієнти старше 60-ти років; особи з гастрактомією; з шлунково-кишковими шунтами; особи, які перебувають у закладах психо-неврологічного профілю; також пацієнти, які зловживають алкоголем, та вживають наркотики.
Захворіти на туберкульоз може кожен, проте цей ризик значно знизиться, якщо дотримуватися наступних правил: уникати контакту з хворими на туберкульоз; уникати місць де є велике скупчення людей; ніколи не використовувати засоби особистої гігієни, або побутові речі іншої людини; ніколи не докурювати цигарку за попереднім курцем; також якщо ви маєте шкідливі звички – такі як куріння, зловживання алкоголем, вживання наркотиків – то від них потрібно відмовитися; також ніколи не затягувати лікування своїх гострих чи хронічних захворювань. Треба попіклуватися про раціональне харчування, фізичну активність, не купувати продуктів на стихійних ринках, та не допускати великого скупчення пилу у своїй оселі.
Рання діагностика та ранній початок лікування дає більші шанси на вилікування даного захворювання та меншого поширення його серед населення. Тому звертайтеся вчасно до свого лікаря, займайтеся профілактикою та будьте здорові!
